Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Ярослав Гадзінський

Вірші     →     Ярослав Гадзінський     →     метафізичне
 
Назовіть мене інфрачервоним
 

Ти стільки всього і я ж стільки всього.

те листя вичовгує хідники зітлілих зебр.

Вся жовч цього світла вїдається у віконне скло

Скелетик з павутини-новий державний герб.

 

І особливе тепер гілля із наркозом повільністю коливань

як мапа стертих передзимових автошляхів.

у мулькій калюжі сутінків під брудними шинами кожного

наступного сонця,

 

Це кому з нас тут забракло щастя вийти

із порожнини мобільної мережі

на старі перекопи та вже на всуціль спиляне гілля?

 

й в нічийних територіях довгобудов  з розбитих ліхтарів

сипляться інфрачервоні прожилки  засохлого проміння

у кишені випадкових перехожих,

які щодня  рухаються за запиленим коліщатком свого сонця

по радіошкалі невидимої долі.

 

те чужоземне листя пускає свою кров ув наші вицвілі віконні рамі

і ти  вливаєшся у зображення безликого голого тіла сонця

прямо крізь всі відгороди цієї спільної на всіх квартири,

відсутність мережі, засохлі метелики у лампах - сліпучість А-4

 

А поки ж на стіні сусідньої пятиповерхівки

випадає жовта плитка,

як невідома інфернальна гра у тетріс.

маленькими недопалками стирчать стебла- квіти

По всьому цьому так і треба шелестіти.

По всьому десь так і треба шелестіти.



1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 712
Коментарі 0
Дата надходження 29-11-2008
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо