Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Юля Габор

Вірші     →     Юля Габор
 
Ад
 
Земне життя пройшла до половини,

Я опинилась в темряві нічній,

Утративши дорогу в тьмі долини,

Для мене дикій і новій.

Той дикий ліс,дрімучій навіть грізний,

Живе і досі в пам"яті моїй.

Такий гіркий, що смерть і та солодша,

Такий страшний, що серце завмира,

Скажу про все що бачила в тій хащі,

Від чого так боліли серце і душа.

Не пам"ятаю як увійшла туди,

Брехня настільки сон мій охопила,

Та коли втратила я всі сліди,

Піднявши очі я побачила-долина!

Якою і закінчився цей рів,

Що диким страхом серце захопило...



Підвівши голову,я погляд зупинила,

Тяжким,холодним подихом зітхнув,

Дивлюсь, а передімной картина:

Пінисте море,а навколо нього мул.

А дух мій знову беззупину,

Місцевість розглядати розпочав,

І ось він звону кудись линув..

Такой картини явно не чекав:

Внизу одного і крутого схилу

Стояла рись-цього дух не бажав,

Вона пускала з рота слину,

І перегороджала мені шлях.

Назад втікаючи хотів спастись я (хотів, тому що ДУХ)

По крутим схилам, по полям,

Та марно все-вона за мной не бігла,

Охороняла АД-якій для неї є "Священний Храм".



Був пізній час із місяцем на небі,

Мене вели тіж зірки знов і знов,

Що в перший раз і в перший день на світі,

Засяяли і проросла любов...

Довірившись собі смілливим кроком,

Ступив на землі грішної землі,

Та в одну мить передімною,

Постала постать Лева-ГОРДОСТІ





(пояснення:Лев вважається символом гордості!)



Пихатий звір,великий,сильний ,лютий,

Охороняв пустелі у вогні.

Вовчиця сіра,біля лева,

Ненависті вся повная і зла,

СКІЛЬКОХ ВОНА З ЗЕМНОГО СВІТУ ПОГУБИЛА,

СКІЛЬКОХ СПОКІЙНИМ КРОКОМ В ПЕКЛО ЗАВЕЛА!!!



При її вигляді у мене,

Зжималось серце і зупинилась кров,

Чому вона мене так налякала,

Все ясно й так,нетреба більш розмов.



"Народжений я був з любов"ю,

Творцем народів і Землі,

Був створений із плоті й крові,

Його Величності...

За все життя, за всі гріхи,

На цій Землі ,у цьому Пеклі,

Нестиму муки я гіркі,

Щоб більш життя не було легке"-



Це було вибито на кам"яній горі,

Яку побачив дух при вході,

До пекла-грішників землі,

Куди весь час мене вели так швидко ноги.

І ось потрапив я туди,

Де стомленно вздихають духи,

Там вздохи,плач і дикі крики,

Там стони,біль,страшенні муки..

Відкрився степ-у нім нема й листка живого,

Й вогненний дощ спадає з неба до землі,

Побачив духа я одного,

який палав без одягу в вогні...

Ні щоб попросити в БОГА чуда,

То він жахливим голосом кричав,

"Яким я жив,таким і мертвим буду,

І цю гординю я нікому не віддам!!"

І сотні таких грішних душ,

Палають і страждають в тому пеклі,

Отож задумайтесь про все

Щоб після смерті жити легко...



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 642
Коментарі 0
Дата надходження 17-02-2007
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо