Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Марія Морозенко

Вірші     →     Марія Морозенко
 
Ми всі пасажири
 




По вікнах вагонних,

Мов рамах віконних,

Щось тихо й натхненно вистукує дощ.

Із смутком холодним

У серці знов спомин,

І ти в моїм серці – небачений ХТОСЬ.



Ми всі пасажири

В життєвому вирі,

Нехай без вагонів, купе чи плацкарт.

Ми всі пасажири –

Без миру й у мирі,

Хто фініш пройшов,

Хто став тільки на старт.

Життя – швидкий поїзд,

Проходить без збоїв.

А раптом зупинка –

Зупиниться хід.

І час переломів, затримок, застоїв,

Помилок чужих, щастя, горя і бід.

Усе це проходить…

На станції входить,

А, може, в життя новий зовсім цей ХТОСЬ…

По вікнах вагонних –

Він все не проходить –

Щось тихо й натхненно вистукує дощ.





1 2 3 4 5  
Бал 10
Середній бал 5
Перегляди 1076
Коментарі 1
Дата надходження 07-03-2007
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо