Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Валерій Ковтун

Вірші     →     Валерій Ковтун
 
Журлива пісня
 
Дві  хмаринки–любоньки  
Плинули  у  небі,
Та  шукали  доленьки,
Але  не  для  себе,

Не  за  себе  плакали
Танучи  дощами,
Дощами  –  слізьми  рясними,

Сумними  очами,

Дивились  на  землю,
До  красної  луки,
Де  дівчина  плаче  -
Та  серденька  муки,

Молитвою  ллються    
Сягають  до  неба,
Журливо  питають
Невже  тобі  треба,

Щоб  дівчина  щира  
Душу  згубила,
Душу  згубила,
Себе  знапастила  …

Що  ж  тепер  робити  -
Доля  безталанна,
Як  же  мені  жити,
Де  ж  моє  кохання,

Де  ж  мій  милий–серденько,
Куди  ж  він  подівся,
Куди  ж  він  подівся  –
Де,  запропастився  …



Минають  дні  та  місяці,
А  милого  немає,
Немає  хоча  б  вістоньки  
Чи  він  пам’ятає  

Тії  очі  чорнії,
Квітки  у  волоссі  
Ті  обійми  палкії,
Розплетені  коси  …

Там  де  луки  красні
Де  пташки  співають,
Де  річки  прозорі
Погляд  відбивають,

Там  кохала  милого,
Пестила  в  обіймах,
Цілувала  голубочка
Й  поглядом  ласкавим

Брала  душу  милого,
В  свої  щирі  очі,
У  дівоче  серденько,
Що  давно  тріпоче  …  


Та  немає  милого  –
Згинув  на  чужині,
На  чужину  працювати
Подавсь  з  батьківщини,

Обіцяв  побратися
Як  заробить  гроші,
Оті  людські  радощі
Аби  життя  хороше,

Гроші  неабиякі,
Кошти  чималенькі,
Такі,  що  не  отримаєш
На  батьківщині-неньки  …



Плинуть  хмари-любоньки
У  краї  далекі,
Журливо  пролітають
Неподалік  лелеки,

Поряд  пролітають,
Крилами  махають,
А  на  них  дівочі
Сльози  накрапають…


         ***


   30.07.09


1 2 3 4 5  
Бал 10
Середній бал 5
Перегляди 729
Коментарі 0
Дата надходження 02-08-2009
Дата створення 30.07.09

Пошук на сайті

Що маємо