Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - yuriy

Вірші     →     yuriy
 
Свинячий грип лютує, заполонив країну
 

Свинячий грип лютує, заполонив країну,
Від нього люди помирають, від нього люди гинуть;
Але чомусь вмирають лиш прості селяни:
Львів’яни, з Прикарпаття і Тернопільчани.
Влада оголосила в Україні західній так званий карантин,
Вмирає українець, він з бідою залишився сам один,
Без допомоги, літаками зверху чимось покропили,
Вмирають українці, ті що вчора дихали і жили.
Вмирають діти, жінки вагітні, наші земляки,
Влада на цьому заробля мільйони, нам кидає копійки.
На горі, на кістках людських, на смерті заробляють,
Людей зомбують з телевізора, людей лякають.
Посіяли серед народу паніку, ажіотаж зробили,
Щоби люди боялися, щоби ліки купили,
Пов’язки марлеві, колеса, зараз назви не згадаю,
Чому так сталось? Відповіді я шукаю...
Недавно прочитав: причина викид на заводі, влада приховала,
ВОНА завжди обманювала нас і нам брехала.
Можливо все це новий етап біологічної війни,
І зараз по один бік барикад знаходимося ми?
Простий народ, вкраїнські громадяни, землі своєї діти,
А проти нас воює влада, чи з Кремля сусіди?
Штучні хвороби, віруси, бактеріологічна зброя...
Палає у вогні країна я себе запитую: а хто я?
Той в кого ллють помиї, інформаційне сміття,
Чи той хто любить Україну більше за своє життя.
Ви вірите їм що вони вас щиро зараз так рятують,
Сьогодні кістку кинули, та завтра вас живими замордують.
Заради влади безкінечної й досягнення безмежного контролю
Їх не зупинять хворих тисячі і людські сльози болю.
Для них людина це є лишень шматок м'яса,
Свинячим грипом лиш хворіє сіра маса...
Прості селяни, випробуємо на них, нехай страх буде.
Для влади ми ніхто, ніхто для влади, ми навіть не люди.
Сьогодні грип свинячий, вчора курячий, що завтра?
Прогнила влада вся брехнею і не знає слова правда.
Наче театр абсурду, але ролі в нас не головні.
Коли піднімемося ми з колін і скажемо всі: досить! Ні!
Усьому безладу, системі цій всій нашій владі,
Коли ми винесемо це сміття і приберемо в своїй хаті.
Вже досить, вже по вінця чаша нашого терпіння,
Народе мій, я вірю завтра нам прийде прозріння.
Ми змінимо життя, ми побудуємо свободу,
Я син землі вкраїнської, я дух свого народу!

2.11.2009



1 2 3 4 5  
Бал 10
Середній бал 5
Перегляди 663
Коментарі 0
Дата надходження 03-11-2009
Дата створення 2.11.2009

Пошук на сайті

Що маємо