Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - yuriy

Вірші     →     yuriy
 
Холодне повітря торкалося шкіри(про бомжа)
 
  • Холодне повітря торкалося шкіри,
  • Волочив дорогою щось у руці,
  • Невиразно-темний, коричнево-сірий;
  • Утома і смуток лиш був на лиці.
  •  
  • На нього дивилися, з ним не віталися,
  • Об’їдки щоб їсти шукав в смітниках,
  • Його всі обходили і не торкалися,
  • Побите обличчя й вавки на руках.
  •  
  • Подертий, обшарпаний, запах немитості;
  • Він алкоголь вип’є, щоб трішки забутися.
  • І вже не діждеться від когось він милості,
  • І мріям його уже в світі не збутися.
  •  
  • Збирає на вулиці тару з під пива,
  • Як загнаний звір, та уже не сховається…
  • Ніколи не буде людина щаслива,
  • Таке то життя, він бомжем називається.
  •  
  • Без хати, без дому, на вулиці спати;
  • Підвали, під’їзди, вокзали і звалища.
  • Ім’я вже забули, не хочуть вже знати,
  • Розвіяв тут вітер життя його згарище.
  •  
  • Безхатченко, знову почув у новинах,
  • По вулиці плентався волоцюга,
  • Підняв щось, поглянув, а потім і кинув.
  • Він світу казав, але світ вже не слухав.


1 2 3 4 5  
Бал 9
Середній бал 4.5
Перегляди 2000
Коментарі 1
Дата надходження 18-12-2009
Дата створення 27.10.2009

Пошук на сайті

Що маємо