Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Ірина Федорович

Вірші     →     Ірина Федорович
 
Марина
 
У полум"ї вечірньої зорі,
Котра крізь стіни наростаючого шторму
Трояндою розквітла у горі,
Горіло море, і приймало форму
Дракона, що звільнився віді сну,
І вибирається на сушу.
Страшними кігтями шкребе по дну
Так, що з Землі виймає душу.
Огненні крила підійма у вись,
Й щосили опуска на берег.
Іще в прадавнії часи колись
Він витяг нещасливий жереб,
І в володіння богу Посуйдону.
Мов пес, посаджений на цеп,
Став сторожем кораловому трону -
Та він до волі духом креп.
І, все ж, розбив свої кайдани,
Розвіяв кабали мару,
Й забувши про болючі рани,
У цю вечірнюю пору
Протяжним ревом наповняв простори,
І спалював піски в огні,
Але... це було лише море,
Змальоване на полотні.

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 603
Коментарі 0
Дата надходження 18-12-2009
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо