Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Юрій Руль

Вірші     →     Юрій Руль
 
Про Хмельницький
 
Люблю я Київ з юних літ

Але є інше тихе місто

Воно плекає мій політ

Це намистина у намисті



Мого буремного життя

Звали колись його Проскурів

Та зараз (може й в майбуття)

На честь боїв, козацтва й мурів



Дали ім’я йому Хмельницький

Отут я серцем прикипів

Він був далеко – тепер близько

Тепер далеко десь мій Київ



Я для столиці був маленьким

Вона мене не розуміла

Та й влада України-неньки

Мене підняти не зуміла



Є у Хмельницькому куточок

Що рай нагадує мені

Хоч це всього землі шматочок

Що не побачиш уві сні



Тут є водойма з лебедями

Він та вона. Ще й троє діток

Живуть і плавають між нами

І душу радують все літо



Дзюрчить між каменем вода

І в цей ставок рівчак стікає

Тут рибу ловлять і вона

Від риболовів не втікає



На берегах навкруг ставка

Казкові висяться споруди

І не з паперу чи з піска

Вони віки стоять тут будуть



Побудував їх світлий лицар

Назвав на честь свого кохання

Отож царюють цар з царицей

Ім’я їх Віктор та плюс Жанна



Гостинне царство їх «Вік&Жан»

У місті люди добре знають

Тут тільки правда – не обман

Всі молодята тут бувають



Що в урочистий день весілля

Немов до вічного вогню

З усіх поселень на Поділлі

Везуть сюди свою сім’ю



Для них тут вірність лебедина

Є еталоном чи взірцем

Бо для сім’ї життя єдине

Люди не бачать інших схем



Аж ось ідуть цар і цариця

Яке це лагідне подружжя

І треба ж їм було зустріться

Якраз отут в Південнобужжі



З їх уст не чути сварки й мату

Немає на підлеглих крику

«Бруд не виноситься із хати»

Ми знаєм – так буде довіку.





1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 5684
Коментарі 0
Дата надходження 06-04-2007
Дата створення 29.06.2005

Пошук на сайті

Що маємо