Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Петро Петрович

Вірші     →     Петро Петрович
 
І зІ звідки пішов наших пращурів слід
 

І ЗВІДКИ ПІШОВ НАШИХ ПРАЩУРІВ СЛІД?

Отак, ось у роздумах, вік доживаю,
Та серце болить, що нічого не знаю
Про наше коріння, про наш родовід
І звідки пішов наших пращурів слід
Чи з самої Січі, а чи з-за Уралу
Вони у коломацький край заблукали.
І часто буває проснусь серед ночі,
Вдивляючись з сумом минулому в очі.
Та в серці від цього лиш біль порина,
Бо пращурів стерла сліди давнина.
Від стовбура роду гілки розрослися,
Та доля розкидала їх наче листя.
А як би хотілося знати про те
Де ж листя розкидане те золоте,
Що з нашого дерева, з нашої гілки
Й на грішній землі проживає нас скільки.
На жаль давнини все закутала тінь,
Одне лиш відомо, що я - Сивокінь.

Про прізвище взнати з дитинства хотілось:

Від кого, коли воно й де зародилось.

То, якось заснувши, побачив ві сні,
Як пращур гарцює на сивім коні.
Ось він зупинивсь біля мене і каже:
- Від цього коня пішло прізвище наше.
Можливо, для когось воно не красиве,
Та вібрані в ньому і мудрість і сила.
На сивого красеня ти подивись
І прізвищем нашим, козаче, гордись!
Прокинувсь та й думаю знов за своє:
-Це тільки приснилось, чи так воно й є?
Уже літ немало в цім світі прожив,
Та прізвище наше ніде не ганьбив.
І мій вам, нащадки, такий заповіт:
Із гідністю прізвище наше несіть!

Луговець Юрій Леопольдович.

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 863
Коментарі 0
Дата надходження 09-05-2010
Дата створення Грудень 1999 р.

Пошук на сайті

Що маємо