Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Валентина П.

Вірші     →     Валентина П.
 
Осіння війна.
 

   Як лунко горіхи стріляють вночі,

   І вітер - грудьми - наче птаха у шибу...

   По небу між хмар жовта місяця скиба

   Летить, як із пращі. А тіні-корчі

   В юрбі метушаться на мокрій дорозі.

   Обабіч, в колонах дерева в тривозі

   В тумані густім роздають стусани,

   Немов захищають останні редути.

   Вітрище нестримний зловтішно і люто

   Зрива камуфляж із черешень. Вони

   Стоятимуть вранці в саду напівголі,

   Та піками небо проріжуть тополі, -

   І тиша настане, і лиш каяття.

   Обірване листя, гілки на бруківці...

   Таке неспокійне осіннє життя.

   Горіхи стріляють... То ж буде що білці

   Носити до лісу собі у дупло.

   ...Чи дощ під вікном чи чужий хто блукає?

   Од вітру, здається, вгинається скло,

   Горіхи по шиферу лунко стріляють...

      І геть розбігаються в темряві сни.

      Сум'яття осіннє - не те, що весняне...

      Я думаю, завтра все ж сонце прогляне

      З неба

                  небаченої

                                    глибини.



1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 538
Коментарі 0
Дата надходження 11-10-2010
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо