Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Лора

Вірші     →     Лора
 
ЗИМОВЕ
 


Грудневий снiг на землю падав,
На тихе мiсто нiч лягла.
I в шепотiннi снiгопаду
Якась туга-печаль була.

Той снiгопаду бiлий морок,
Що миттю заносив слiди,
Мов нагадав,що вже за сорок,
Що все минуло назавжди.

Весна весела промайнула.
Шалене лiто, де ти, де?
Згорiло, жаром спалахнуло...
Та осiнь тиха вже iде.

А осiнь..о, вона прекрасна!
Вже час збирати восени
Плоди, що уродили рясно...
Те, що посiяв, те й пожни!

Нi, довго ще зими чекати,
Розкiшна осiнь золота
Зодягнена у пишнi шати...
Напевне, кращiї лiта

Ще будуть.Молодiсть не в`яне
Не застигає в серцi кров.
Все буде-вiра й сподiвання
Все буде-радiсть i любов.

Прийдуть дiтей дорослих дiти,
Немов продовження моє.
Ще довго жити i радiти
Всьому,що в цьому свiтi є.


А за вiкном той снiг все падав,
Та мiсто спочивало в снi.
Пiд шепотiння снiгопаду
Чомусь не спалося менi...
 



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 724
Коментарі 0
Дата надходження 12-12-2010
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо