Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Стегачьов Володимир

Вірші     →     Стегачьов Володимир     →     З сенсом
 
Коротке "іще життя" після смерті
 

 

Кожен з нас колись помре

По черзі перестанемо існувати

Але можливо щось іще життя верне

І Серце знову стане пульсувати

 

Спочатку відчуття тривоги

Що ось, життю кінець

А потім раптом спокій

Ось смерть - життя вінець

 

Вагу втрачає власне тіло.

З’являється падіння або зліт

Немов усе в тобі зомліло

І шкіра тепла наче лід

 

Вузенький темний коридор

Це магістраль що в ній подорожуєш

Вона гидка і гарна наче мухомор

Ти ні про що вже не жалкуєш

 

Хвилини зо три ти в польоті

А далі ніби щось ти відчиняєш

Неначе пересохло в роті

І рта немає – відчуваєш

 

Блаженний спокій щастя, тиша

Ось це єдині почуття

Що відчуваєш в своїй ніші

Тунель минувши до кінця

 

Ти бачиш світла стовп м’якого

Як світло сотень тисяч ламп

Тобі в обличчя світить і довкола

Для горя рік стає стіною дамб

 

Ти розумієш світло - це істота

Що випромінює любов

Втрачає сенс усе земне, уся робота

Не хочеш жити зовсім знов

 

Немов під ноги дивишся і бачиш

Своє лишив ти тіло на землі

І розумієш та не плачеш

Що ніби й вмер і ніби й ні

 

Ти бачиш під ногами власне тіло

І ті події що проходять у житті

Розумієш раптом, душа твоя злетіла

А ти неначе зверху у вікні

 

Ти чуєш бачиш добре знаєш

Все те що кажуть ще живі

Але не слово вухом відчуваєш

А думки чуєш в голові

 

Ти чуєш їх, а сам для них німий

Кричиш живим - але недокричатись

Живий тебе не бачить, мов сліпий

Над тим хто бачить можуть лиш сміятись

 

Хвилина пята у мандрівці

І бачиш тих кого давно нема

Вони мовчать, стоять в сторінці

Поки загине мозок і вже не буде вороття...

 



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 798
Коментарі 0
Дата надходження 06-02-2011
Дата створення 5.02.2011

Пошук на сайті

Що маємо