Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Ульяна Данків

Вірші     →     Ульяна Данків
 
Спокуса
 
Невичерпно глибока темінь тої ночі,

Тремтливим шепотом бринить, співає дощ.

Ця тиха ніч, вона так сліпить очі,

А може сльози це, а може все таки лиш дощ.



Десь вдалині запалена свіча так манить і мигтить,

У ритуальному екстазі вогонь танцює, ніби кличе,

Щось ьіле, ніжне і прозоре в обійми полум"я летить,

- Єднання мить, шалений спалах і кінець, лиш тиша...



Метелику нічний, ти ж знав, яким буде отой кінець.

Ти смертю заплатив, життя вже більше не придасться,

Тебе не зупинили перешкоди, усі перестороги нанівець.

Ти все віддав за це обманливе і швидкоплинне щастя.



І знов знадлива ніч, знов полум"я обійми розгортає,

І знов якийсь замріяний метелик політ необережно завершає.

І знов летить, летить, хоч знає, що його чекає,

- Свіча горить, вогненне море пристрасті палає...

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 671
Коментарі 0
Дата надходження 17-06-2007
Дата створення 06.05.1991

Пошук на сайті

Що маємо