Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Оксана Павлюк

Вірші     →     Оксана Павлюк
 
***
 

У місті, повному мостами, 
Де смог, каміння та авто, 
Біля малесенької брами 
Там притаїлося тепло. 
Він намагався їй зізнатись, 
Тримав обручку у руках 
І так молив її зостатись, 
Щоб розчинитись у віках. 
Вона здивовано дивилась, 
Тремтіли вії на вітру. 
Вона поезій не любила, 
Любила істину просту. 
Він поєднав життя у пару, 
Букет лілей подарував. 
Вона не розкидалась даром 
На кожен зім"ятий рукав. 
Він щиро плакав і сміявся, 
В коханні клявся на віки, 
Цей погляд втратити боявся, 
Боявся втратити роки. 
Вона не вірила в кохання, 
І не любила, й не ждала. 
Всі хворобливії бажання 
Вона другому віддала. 
Минали дні. Шуміли грози. 
Те саме місто, ті ж мости, 
Поламані уривки прози, 
Загублене в літах "прости". 
Десь серед вулиць, біля брами, 
Вони зустрілися разом, 
У нього - жінка, діти, гамір, 
У неї - пустка під крилом. 
Вона хотіла вибачатись, 
Клянути молодість свою. 
Він так хотів її обняти, 
Сказати віддано "люблю". 
Та не судилося кохати, 
Шляхами спільними пройти. 
Не кожен вміє зачекати, 
Не кожен може віднайти...

 



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 625
Коментарі 0
Дата надходження 11-04-2011
Дата створення 10 квітня 2011

Пошук на сайті

Що маємо