Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Влодко Львівський

Вірші     →     Влодко Львівський
 
Вікно
 

Вікно, а в нім – увесь широкий світ…

До нього я щохвилі прибігаю,

Його щомиті я про щось питаю,

І не чекаю навіть, що воно не відповість.

 

Вікно, - і я щодня дивлюсь туди:

Там океани і безмежнії простори,

Там щастя, радість, лють і горе,

Там всі прожиті й навіть всі майбутні дні.

 

Всі мої дні, всі твої дні..

Чи то ми їх згубили, занехали,

Чи довели уми свої до шалу,

Що все шукаємо життя у тім вікні?

 

Немає сумнівів, що се вікно – найширше,

І бачить більше у стократ, ніж людський зір.

Воно премудре, бо ввібрало досвід літ,

Й тепер кричить до нас, краде наш спокій, тишу…

 

А ми, немов невігласи сліпі,

Беремо той неспокій і несемо в люди,

Беремо все, що нам вікно дає завжди і всюди,

Аби лиш не напружувати розуму свого узи.

 

І розуміли б ми, що кожен з нас, немов вікно,

Що нашії серця нам речі дивнії малюють,

Що совість репетує, а ніхто її не чує,

Бо чуєм голос з рами і живемо «полотном».

 

Згадати лиш, ми вчора жили, та не так,

Ми вчора мали весь цей світ: це небо, сонце..

Ми все те мали на яву, не крізь віконце,

Без рамки з пластику нам думка кружева плела.

 

Тепер же час новий, проте не треба сумувати

За всім, що було перед цим конкретним днем.

Ми розвиваємось, йдемо вперед… О так – живем!

І новизна деталей в світі нашім чогось варта.

 

Не думаю, що хтось би міг спинити час,

І більше навіть знаю, що я б цього не хотів.

Я не хотів би чути однакових слів

Та розуміти, що в бажанні жити промінь згас.

 

Тому не плачу за минулим, бо воно

Не краще і не гірше, ніж моє «тепер».

Я хочу жити далі, мрію ж, щоб не стер

Реальних віх життя цей світ, який показує вікно.



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 1620
Коментарі 0
Дата надходження 07-07-2011
Дата створення 26.05.2011

Пошук на сайті

Що маємо