Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Ліна

Вірші     →     Ліна
 
Вона
 

Вона сміється без зупинку,коли їй сумно на душі,

Засуджує чужі помилки,хоч в неї думки не святі.

Вона радіє пташці в небі,струмочку під ногами снів

Та їй ввижаються химери,заполонили її світ!

 

Вона не знає слова « щастя»,бо навкруги одна брехня.

І подумки кричить безстрашно:« Мабуть у світі я одна!»

Вона веде себе нахабно,коли не бачить квітів цвіт,

Тому що знає, що неправда крадеться у життя потік.

 

Вона жахається насмішок,бо біль панує у душі,

Та це не варто її страху, суспільство – це лише плітки.

Вона не знає що робити,коли її питають всі:

« Навіщо треба в світі жити?» Не знає, що сказати їм…

 

Вона іде без перестанку по рідним серцю їй місцям

І не шукає відпочинку – її душа відкрита нам.

Вона спілкується з росою, та слухає пташиний спів

Вмивається лише водою,що залишається від сліз.

 

Вона сприймає все навколо,як дивний знак Його думок

І знає, що одного слова,не вистачить здолати трьох.

Не будуватиме могилу,бо зможе подолати всіх!

Вона сміється без зупину, коли їй сумно на душі…



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 736
Коментарі 0
Дата надходження 22-09-2011
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо