Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Роман Штігер

Вірші     →     Роман Штігер
 
lose yourself
 
порцелянові сни розбиваються веснами
немов воду веслами сікти
ні я
ні ти
не знаємо вчорашньої миттєвості
стій
зажди
не йди

ми тіні що дремось постійно по стінах і
танемо снігом весною як листя
що сиплеться повільно по вікнах
покірно носимо вірші з кавою у ліжко
трохи голосно мабуть мовчимо
і постіль міняємо на чисту
викреслюємо старі лиця і числа
в календарях
і так до безмежності

уже не з тобою стрічатиму ранок
сумний і насуплений
давай дати посунемо щоб
швидше забулось усе
переливати з порожнього в пусте
усе не те
усе не так як би хотілось
забуватись у часопросторі
просто так
lose yourself
а я думав буде лоскітно
треба щиро молитись
щоб рани загоїлись


1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 583
Коментарі 0
Дата надходження 08-10-2011
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо