Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Тарас

Вірші     →     Тарас
 
* * *
 

Відбивши у дерев бажання жити,

Мороз вгризається зубами в коси трав.

Тепер лиш яма, де життям світився став,

Де бавились струмки, як рідні діти.

 

Викреслює всі тіні з казки іній.

Корчами по обіч ставкових брів

В’юркі синиці, немов мухи в павутині,

Скидають іскорки з окрилених вітрів.

 

Світання бавиться, чи сніти кличе вечір,

Згубився час потойбіч холоднечі.

Криву безпуть укрила жартома

Тут королева зараз – тітонька зима…



1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 591
Коментарі 0
Дата надходження 23-01-2012
Дата створення 23.01.2012

Пошук на сайті

Що маємо