Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Проза     →     Коммунарец     →     Трилогія "Друкарська машинка"
 
Друкарська машинка
 
Друкарська машинка

Кіносценарій (на конкурс аматорського кіно "Двері")

За оповіданням Віктора Колупаєва «Печатающий механизм»

Від автора сценарію

На прикладі сімейної пари хочу побажати людям не переставати вчасно помічати те, що діється навколо них, навіть коли над ними висять тяжкі побутові пута, навіть коли сильно затягнуті паски і є лише тільки необхідне для життя. Все минеться - і турботи, і сварки, а залишаться лише добрі спогади про маму, дитинство, кохання і вірші.
І щоб на старість не тужити за загубленими щасливими миттєвостями і не шукати винних, а бачити нові і нові прикраси життя…
Тому нехай у фільмі все буде реальне, а друкарська машинка – лише для тих , кому треба нагадати про весняні бурульки, ароматні проліски і лаванду…

Головні діючі особи

Семен (С)– аспірант, чоловік Катерини, 26 років
Катерина (К)– дружина Семена, 25 років
Микола (М)– син , 4 роки
Продавщиця магазину (П) – молода жінка, 32 роки.

Події відбуваються наприкінці 80-х, коли ще не були поширені комп’ютери…

1 Вступна частина

Заголовок, титри відображаються на фоні гарної сонячної погоди, весняних струмків, різнокольорових тюльпанів перед березневими святами, знятими з вікна проїжджаючої машини.
Музика невибаглива і ненав’язлива, але пробуджує приємні почуття весни
- Зупиниться біля того магазину «Промтовари», будь ласка, - лунає чоловічий голос з-за кадру… Машина зупиняється.

2 За покупкою до магазину

Із машини виходить чоловік з жінкою і перестрибуючи струмки, підходять до магазину.
(загальний план).
Йде розмова між ними. Катерина виглядає зосереджено-господарською, а Семен, її чоловік – дивиться на неї якось дивно, прищурившись… (середній план):
- Купимо нову друкарку, щоб не ламалася і з латинським шрифтом, щоб формули можна було друкувати. Якщо красиво буде, той приємніше буде читати твою дисертацію. Це вже плюс. – каже Катерина.
- Дорожче буде… - неголосно зауважив Семен.
- Нічого, трохи економніше поживемо, зате потім, як захистишся, буде краще. А машинку продамо і повернемо гроші.
Семен якось винувато підкинув талий сніг носком туфля…
- Ні, Семен, вирішили купляти, значить купляємо!
- Дякую… - Семен поцілував дружину і та, засміявшись, потягла його до магазину.

3 Покупка друкарської машинки

Пара зайшла до магазину і впевнено підійшла до відділу з продажу друкарських машинок. Привітались з продавщицею; «День добрий!», на що отримали байдужий погляд і відповідь - «І вам також». Попросили технічний паспорт на машинку і разом почали читати. Потім попросили продавщицю щось надрукувати. Та вставила аркуша і так швидко щось надрукувала з шумом, що Катерина вздрогнула навіть від несподіванки.
- Пожалуйста , - не дивлячись на аркуш, сказала продавщиця і протягнула його покупцям.
Семен і Катерина пробіжали очима текст, переглянулися.
- Ходять тут усякі! Вибирають! Вибирають! Щоб дешевше і само друкувало…- зніяковіло прочитала Катерина.
- Що ж це таке, - злякано і з якимсь соромом звернувся до продавщиці. – В нас і гроші є… - І наче звернувся за підтримкою, доклав: - Катю…

Катя почала відкривати сумочку, достаючи гроші, а Семен простягнув аркуш продавщиці.
Коли та пробігла очима надруковане, згнітилася але швидко прийшла до тями і з _____ відповіла:
- Голова колом йде. Стільки народу за день… Ви вже вибачте мені, будь ласка…
Семен оглянувся – в магазині було безлюдно – і усміхнувся доброзичливо…
- Так виписувати її вам? – нетерпляче запитала продавщиця.
- Так, так. І саме цей екземпляр.

4 Випробування машинки вдома

На столі стоїть машинка.
Катерина змахнула ганчіркою з неї неіснуючу пилюку і з посмішкою:
- Перша я! – і сіла за машинку.
Семен взяв стільця і підсів до столу.
Друкувала і говорила у такт з натисканням клавіш: «Незабаром тато захистить дисертацію і ми заживемо по-людськи!» - Правда же?
- Правда… - відповів Семен, любуючись своєю дружиною…
- Поїдемо на Чорне море, купимо новий гарнітур… Шубу… Сапожки… Ковзанки сину… Правда? – і повернулася з переможним виглядом до Семена.
- Правда… - знову погодився, дивлячись в її очі…
- Посилимо, Сьома?
- Треба, якщо вже купили машинку. І дисертацію треба закінчити… - і провів ніжно рукою по голові Катерини, наче гладячи, заплутуючи пальці в її волоссі.
- Ти закінчиш, я знаю… Але починай тренуватися, щось передрукуй з книжок, а я приготую вечерю. – І з посмішкою рвучко відкинула голову від руки Семена.
Встала і пішла на кухню.

5 Казуси із першими спробами Семена

Семен походив по кімнаті, підійшов до книжкової шафи і вибрав «Теорію поля» Ландау. Погортав її і зупинився на якійсь сторінці. Сів за машинку і почав швидко друкувати двома пальцями. Цілий аркуш надрукував і хотів вийняти, але щось відволікло його і наче забувши все, підійшов до вікна (починає награвати музика)… Сонячний промінь прищурив його очі, шум від весняної капелі, діти, що розбивали лід і закохані парочки… Прижався щокою до скла…
- А в тебе добре виходить, - почув ззаду голос Катерини. В одній руці вона тримала рушника, а другою видерла аркуша з машинки.
– Тільки б ти технічний текст друкував, а не вірші…
- Які ще вірші? –засміявся Семен.
- А це що? - Без кохання, без сліз і без болю,
Дочекаюсь приходу весни… – простягнула потріпуя аркуш Семену.
- Де, де? – збентежився Семен. – Ах, це…Перечитав вірш.
Без кохання, без сліз і без болю,
Дочекаюсь приходу весни,
Під шарами намерзлого снігу,
Лише з вірою в серці живу.
Може якось під час криголаму,
Народиться в душі почуття,
Що не все, що замерзло за зиму,
Я навіки в собі пронесу.
Сподіванням на близьку відлигу,
Без сльози і без болі живу,
Аби тільки весна наступила,
І тоді я кохання знайду…
– Ні, це якогось поета, не пам’ятаю…
- Семен, займався би ти краще ділом – порадила чоловіку і пішла на кухню, закривши двері за собою.
6 Друга спроба Семена

Семен дивився услід дружині, щось роздумуючи, прочитав ще раз вірш повністю, шмигнув носом, вдихнув і видихнув з шумом повітря, сів на стільця, вставив новий аркуш і почав друкувати. Надрукувавши повний абзац, майже не ахнув від здивування… Знову були вірші…
Ще надрукував трохи… Прочитав не вголос…Вийняв аркуш, вставив новій і покликав Катю.

7 Пошук істини

- Ну що вже трапилося, розташування літер забув? – запитала Катя.
- Та ні… Спробуй надрукувати щось із «Теорії поля».
- Ну то диктуй…
- «Похила пряма, яка проходить через початок координат відповідає повному єфекту Мейснера, коли магнітне поле… » - і Семен посміхнувся – «Подивись, що ти
- Тю… щось и справді я не те… Давай продовжуй…
- «коли магнітне поле у глибині надпровідника повніст’ю екранується. У надпровідників другого роду …»
Катя зупинилась і розгублено дивилася на текст…
- Дивно. Але ж …
- От і в мене… тільки вірші чомусь…
- Чому, чому? Не знаю чому в тебе вірші, а в моїй голові лише списки. Тільки і думаю, що купувати і якомога менше витрачати… А про свою зарплату й годі нагадувати…
Семен зітхнув…Він обняв Катю і сказав: «Ще трошки і все буде гаразд, ти не не переживай…»
Катя посміхнулася через силу і пішла на кухню.

8 Не стримуючи себе

Семен сів за машинку. Подивився на неї поважно, витягнув руки і вивернув с хрустом пальці. Нахмурив чоло і віддрукував: «До питання о деяких властивостях польових транзисторів у режимі генерації».
- Йес!
Почав друкувати далі. Але обличчя посміхнулося, рукою провів по машинці, повернув голову до вікна і закусивши губу почав друкувати вірші…
Грає музика, напливають кадри весни на друкуючого Семена… Вставляв і виймав аркуші, іноді розтираючи лоба… Довго…
Встав і підійшов до вікна…

9 Рішення

Зайшла Катя.
- Сьома, ти ж дисертацію не закінчиш…
Він подивився на неї уважно, кивнув головою, зібрав розкидані аркуші, простягнув їй і сказав:
Це тобі. Колись при нагоді перечитаєш. А машинку я віднесу і заберу сина з дитсадка.
Зібрав машинку, вдягнувся і пішов з хати.
Катя сіла за стіл і почала читати, прижавши долоню до рота…

10 Повернення додому

Повернувся він з сином, з квітами і тортом. Посиділи ввечері, попили чаю, посміялися.

11 Через п’ять років.

Кадри змішані про роботу Семена, лекції, статті..
Семен сидить за столом, працює. Підходить Катя і дивиться у вікно.
- Перший сніг випав… гарно і цнотливо…
- Так, так… - зауважив Семен, не відриваючись від роботи. – От вже й дисертація не за горами…
Встав, зібрав папери, вклав у портфель. Взяв газету, увімкнув телевізор, сів на диван і почав читати газету.
Катя пішла до себе, дістала старі обшарпані аркуші з перев’язаної папки, подивилася на них, прижала до грудей. Сперлася біля вікна. По її щокам сповзала сльоза. А за вікном падав перший сніг… і починалися кадри весни, коли вони перший раз зустрілися і ходили разом на пару, сміючись і перестрибуючи через струмки…

12 Кінець фільму, початок весни.

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 67
Коментарі 0
Дата надходження 17-02-2017
Дата створення 20.02.2011

Пошук на сайті

Що маємо