Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец     →     ЗВІР
 
Звір 4
 

                      ЗВІР 4

 

Серед берізок і патлатих кленів,

            підбитих осінню багряних,

задумливо душа щось віршувала,

            махаючи опалим листям…  

Дерева слали крони низько-низько -

            до неї наче прислухались…

«Зарею жизни - все в жизни ясно!»* -

            Мені той голос був знайомий…

 

- Моя пошана, королю поетів!   

            Чого блукаєте по лісі?

- До себе він мене причарував -

            вподобав всі вірші – і вкрай!         

Знайшов я тут свою обитель, право,

            лише прохання є у ліса –

строку йому останню не читати:

            «Закатом жизни - всему закат!»*

 

- О, так! Кохання лісу очевидно,

хто може ще, як Ви природу

покохати – колись я теж хотів,

            та щось дихнути не давало -

можливо душу розчинив віршами…

Її не бачили тут часом?

- Багато тут таких, як Ви, поетів,

            Шукають души по лісах…

 

- Не ображайтеся колего, прошу,

            я прямо… як поет – поету:

Якщо віршам Ви присвятили душу,

            То мабуть там її й шукайте…-

І зник з очей, мене залишив тільки:

            «Среди кустов и дряблых пней…»**

Авжеж, душею він віддався лісу…

- А я кому? Ото, мені, поет…

 

 

Ігор Северянін «Зарею жизни»*

Ігор Северянін «Поздней осенью»**



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 699
Коментарі 0
Дата надходження 25-06-2011
Дата створення 25.06.2011

Пошук на сайті

Що маємо