Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец     →     ЗВІР
 
ЗВІР 5
 

                ЗВІР 5

 

І знов на роздоріжжі трьох шляхів,

            у каменя своєї долі,

зоря ранкова обрис ЗВІРА мій

            змінила на людську подобу.

Тепер уважно до кінця читав,

            щоб шлях собі обрати,

імя їм – пекло, рай і забуття -

            три різні напрямки життя…

 

Одним шляхом я вже пройшов назад -

із «забуття» у царстві мертвих:

«Отримаєте владу за життя,

            по смерті – лише забуття» -

перечитавши надпис ще не раз:

            - Занадто вже пряма дорога…

І квапляться туди попасти швидко –

            - спрямовано, чи в маячні…

 

Повз мене йшли дорогою прямою:

тирани, фюрери, вожді -  

майбутні завойовники бадьоро

            через трупи… а на узбіччі…

тягнулась низка в траурнім мовчанні,     

            навісивши на шию зашморг…

Людей багато, та одна дорога -

яка веде до забуття…

 

Мабуть останні в розпачі строку,

            лише останню прочитали:

«не буде більше в цьому світі

ніколи щось вас турбувати…»

«Отак,» - замислившись подумав я, -

            «так просто рішення прийняти,

себе назавжди в яму закопати -

зрікаючись від світу цього»



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 575
Коментарі 0
Дата надходження 26-06-2011
Дата створення 26.06.2011

Пошук на сайті

Що маємо