Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Макс Мол

Вірші     →     Макс Мол
 
Горем змучені
 
Чистиий, засмучений,
горем замучений,
чесний, обманутий,
в серце поранений,
чужою вірою сильний,
не любить насилля,
не любить похмілля,
боїться людей.

Випадково зустріла,
любов'ю зігріла,
забрала до себе,
не спав щоб під небом,
щоб був поряд з нею,
вважав щоб своєю,
мав дику ідею
кохати завжди.

Гляділа і гладила,
мирилася з вадами,
просила лишитися,
просила зостатися.
сказала для мами,
зустріла коханого,
не спала ночами,
щоб він не пішов.

Втомилась, забула,
лягла і заснула,
прокинулась вранці, -
розстались коханці.
Не було його поруч,
дивилась ліворуч,
дивилась праворуч,
пішов назавжди.

Кричала і плакала,
з собою балакала,
забути хотіла,
кого полюбила.
Забрав він усе,
живе й неживе,
його вітер жене
його ноги несуть.

Чиста, засмучена,
горем замучена,
чесна, обманута,
в серце поранена,
своєю вірою сильна,
злегка божевільна,
продовжує мріяти,
шукає його.


1 2 3 4 5  
Бал 15
Середній бал 3.8
Перегляди 509
Коментарі 0
Дата надходження 07-01-2013
Дата створення 2013

Пошук на сайті

Що маємо