Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Саландяк Я Анонім

Вірші     →     Саландяк Я Анонім     →     мальовані вірші
 
Вічна дівчина - Дім
 
Могильний Віктор Миколович (під псевдом Вихтір Орклин, Віть Вітько)Химерики:

Вічна дівчина - Дім


Man nennt solche Erkenntnisse a priori... Іменуються такі усвідомлення передуючими (a priori)...
Іммануель Кант.

Шон Маклех (Sean McLaoch) каже в Кам'яному трамваї:
... У цьому трамваї величезному
Який пасажири
Словом дивним "Земля"
Назвали?
Мій трамваю з каменю!...

А Вихтір Орклин і собі про трамвай у
Вічній дівчині:
Не инакше, як з вІдчаю,
стала дівчина вІчною.
У зіпсутім трамвАї
віддалася у травні
і заплакала з відчАю.

а у Домі:
Дім, число 145,
де зелені мухи сплять.
Муха сіра
просто сіла
на число 145.


Саландяк Ярослав Анонім
    ... а я читаю тай думаю собі: очевидно, що це один і той же “трамвай” і “відчай” авторів, і мій відчай і, плач “дівчини” - “усвідомлення” стосовно питання її “вічності” - видасться чистим божевіллям… для “инакших” “усвідомлень”... аж вони відчують себе: “у цьому трамваї величезному... пасажирами”... а тут же й Іммануїл Кант, в стороні, примостився - усміхається тай голосно мовчить собі про “апріорне”: твоє усвідомлення в земному є усвідомленням земним, а все земне в усвідомленні земнім твоїм є земним, а твоє усвідомлення є земним... і кінця тому “відчаю” тут не знайде... тому-то Орклинова “дівчина” ‘’усвідомившись” “вічною... заплакала...” – віддавалася з любові, а почувається присилуваною... Не плач – не плач... дам тобі калач... апріорний!
15.09.2016 р.


1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 338
Коментарі 0
Дата надходження 03-11-2016
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо