Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Саландяк Я Анонім

Вірші     →     Саландяк Я Анонім     →     Текст
 
текст реліктовий 1
 
... буде зима
... кружляє жовте листя за вікном у місті осінь тихим сном поснуть під снігом гілля трави і земля сама - буде зима- кругом... холодний вітер батогом стібне жорстоко по щоках... але поки-що останні квіти у руках й дерева квітнуть різнобарвним листом... ще тихим ніжним сумом – загалом – меланхоліє місто зігріте несподіваним теплом і тихо плаче темними ночами - аж піде на пролом зима... і замете усе снігами – але поки-що ще нема крижинок у вечірнім небі – ще несерйозно все-все жартома... ще одинокий-білий лебідь повернення своєї подруги чекає – ще не здогадується він-не знає що вже скубуть – висмикують пір’їни чорні руки – що чорні круки вже білі кісточки її довбуть... і лебединим-білим пухом раптово - одним махом покриє ті кістки й тих круків... але ще... але поки що – все логічно... ми знаємо – що так не буде вічно.
3 жовтня 2000 р.


1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 67
Коментарі 0
Дата надходження 29-10-2018
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо