Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Аніта Мізеб

Вірші     →     Аніта Мізеб
 
Діти вулиць
 
Вулиця, місто, брудні райони,
Ми тут живимо, знаєм всі закони.
Де ми? Хто ми? Не знає ніхто.
Ми не переймаємось нам все одно.

Діти – волі, бруду й дороги,
Ми обійшли ваші пороги.
Ми безпритульні, зброя наша сила,
Слово те ж допомагає нам уміло.

Вулиця, місто, брудні райони,
Захочуть уб’ють не моргнуть оком.
Тут наркомани, мафія, бандитизм...
Не йди туди, краще повернись.

Поглянь куди потрапили з тобою
Усе неначе на полі бою.
Крові потоки, залишки куль
Не виживеш тут, ти це не забудь.

Хто слабкий, приречений на страждання
Ніхто не почує твої благання
Дуло до виска і всі проблеми,
Ніхто на це гляне, нікому ти не треба.

Врятуйте нас ми ж ще зовсім діти
Уміємо теплу і ласці радіти.
Ми підлітки – приречені на смерть,
Потрапили у цю страшну круговерть.

У нашому житті одна дорога
І не знає ніхто куди вона веде,
Але точно знаєм, що не додому –
Туди, звідки немає вороття до тепер.

Я звичайна людина, людина – обширне поняття...
У чому я винна, що таке маю життя.
Я теж митець. Графіті н стіні –
Моя робота. Віриш мені? Ні?

Та це не важливо, усі ми раби:
Безправ’я, брехні, що ти скажеш мені?
Ми усі приречені на загибель,
Виживеш... радій, ти – довгожитель.

Усі потрапили у руки цієї гри.
Стукнуло шістнадцять? Вперед! Іди..
Поколоті вени, втратили розум –
Це не про нас, ми не непотріб!

Не смійся, я не граюсь з тобою,
Жорстоко обійдешся – станеш з юрбою,
А знаєш що це? Це вічне вигнання,
Смерті своєї безнадійне чекання,

Це тоді коли тебе ніхто не чує,
Коли собі іде, живе і працює,
А ти стоїш, благаєш пощади,
Не смій ніколи руки так складати.
(15.12.)

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 451
Коментарі 0
Дата надходження 13-07-2008
Дата створення (15.12.06)

Пошук на сайті

Що маємо