Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - kostia

Вірші     →     kostia
 
Дванадцяті числа
 
Тепер я не люблю дванадцяті числа,
у котрі сідаєш у вицвіле крісло
і згадуєш, що ж ти хотів цього року.
згадавши, вмикаєш класичного блюзу,
гвалтуєш очима ненависну люстру
й ринаєш у марево болю потроху.

Пірнаєш у лишки минулого часу,
немов до води, і виносить одразу
тебе на поверхню, немов є вода то.
Хапаєш, неначе тебе лихоманить,
усе для продовження тої омани,
усе, не сплисти б, не дай Бог, не віддати

останні моменти втонулого щастя.
Ти б ліпше себе до минулого часу
відніс і - дай сил - полишив назавжди там,
замІсть повертатись у сірі серЕди
у світ остогидлий, нудний, посередній,
щоб жити донизу, без слів і сердито.

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 512
Коментарі 0
Дата надходження 23-11-2008
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо