Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Юля Габор

Вірші     →     Юля Габор
 
Із раю
 
Із раю раптом щось на землю повернуло,

Так холодно..й ноги самі кудись ведуть,

Коли я зупинившись оглянулась,

То не повірила тому,що бачу тут:



Стоїш та дивишся Ти на мою могилу,

І гірко плачеш,та чому?!

Коханий,Ти ж давно мене покинув,

І твої сльози всього не повернуть.



Ти тут стоїш та плачеш гірко,

А скільки сліз я пролила!

Та Ти не знаєш цього...дійсно,

Тепер у спокої моя душа.



Мені тут добре,справді добре,

Нарешті заспокоївся мій дух,

Я вільна,і лечу собі над морем,

Яке ж прекрасне життя тут!!!



Не плач...і відпусти мене,благаю,

Спокійно дай мені назад піти,

Не плач, від цього тільки я страждаю,

Благаю відпусти Ти,ВІДПУСТИ!



У розпачі Ти на коліна впав,

І раптом дивне щось відчула...

Вертатись час мені настав,

"ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!"-я в слід гукнула.



Тебе тоді я бачила в останнє,

І зрозуміла,що кохав,

Останнє загадала я бажання,

Щоб жив,і так як я ніколи не страждав...



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 631
Коментарі 0
Дата надходження 17-02-2007
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо