Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Таіs Vognik

Вірші     →     Таіs Vognik
 
Туфелька
 
Одна, самотня і холодна, 
Крізь роки, та події днів. 
У тридцать третьому голодна, 
А на війні, серед вогнів. 
І на болотах, серед німців, 
Важкенько працювала дні. 
Тяжкі роки - порепанії східці. 
Нужденна стрітилась мені. 
Бабуся, я тебе не цінувала, 
А ти пройша крізь дикий ад. 
Стареньку із склерозом доглядала. 
В селі стоїть бувалий сад. 
І «сорок років» - у газеті. 
В колгоспі ветеран труда. 
В комуністичному наметі, 
Де стомленісь - глуха журба. 
І більш ніж сорок років минувало, 
А ти в колгоспі - трудодні. 
За це, тобі поліно дарували, 
Раз в місяць, щедрі уряди. 
Після війни чоловіків маленько. 
Не вистача на всіх,чоловіків. 
І маму, ти, мою, ростиш одненька. 
А судить, все село, роки, 
Що ти не мала чоловіка, 
А народила дитинча. 
І одинокість твоя втіха, 
А люд жорстокіш палача. 
Стара, зігнута - метр сорок. 
Без памяті, зовсім дурна. 
То посмішка, то смутний морок. 
Думки злетіли, як юрба. 
Ховаеш хліб попід подушки. 
Трясешься страхами стара. 
Усі нужденні дні розкуті. 
Розкрита болем та сумна. 
А ще в селі були бандити, 
Що крали нажите добро, 
А ти безграмотна, забита, 
Одна однюсенька давно. 
І от дивлюсь я попід ванну, 
Новенька туфелька в тіні. 
Сховала цінну любу річ, ти, 
Що сильно бажана тобі 
Маленька жіночка, не знала - 
Пройшли роздіті, голі дні. 
Була усе не примиренна, 
Від цього, боляче мені 
І сльози ллються ночно й денно: 
«Прости мені,ти, мое зло.» 
Без стріхи, невдоволена ,злиденна. 
"Якеж важке, життя пройшло! 
Прости бабуся. Я тебе жалію. 
Люблю, ціную над усе." - 
Маленька жіночка, в надії. 
Голодна досі і ховає все...
 


1 2 3 4 5  
Бал 9
Середній бал 4.5
Перегляди 597
Коментарі 2
Дата надходження 14-08-2010
Дата створення 2009 р.

Пошук на сайті

Що маємо