Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Валентина П.

Вірші     →     Валентина П.
 
Пізня осінь.
 

   Пізня осінь в туманах-снах

   Між деревами тихо блукає,

   І, здається, вже догорають

   Ці останні кострища в садах.

 

   Аромат від блідих хризантем

   Дуже схожий на запах диму...

   Мокрий вітер дорогу мете

   І гірчить мені ледь вловимо.

 

   Мерехтить все дощу філігрань

   Перед вікнами з ночі й до ранку

   І поезія пізніх світанків

   Переходить у смуток смеркань.

 

   Під мелодію буйних вітрів

   У пронизливих сивих туманах

   Одиноких кленових вогнів

   Догорає остання омана.

 

   Закружля,

                  відпалає й згорить

   Все, що в сутінках вогких ще світить,

   І над згарищем осені, тихо,

   Білий попіл снігів полетить.



1 2 3 4 5  
Бал 10
Середній бал 5
Перегляди 975
Коментарі 3
Дата надходження 18-11-2010
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо