Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец     →     Поема про козака і життя
 
Козацьке серце - не камінь (3)
 

3

Коне, коне, друже мій, вірний і сердешний,

Знаєш справжнє ти ім’я, як мене назвати,

Та не скажеш ти нікому, навіть запитають,

Помирати будеш з біллю, та мене не зрадиш.

 

Як нарік себе Мамаєм –  пять  років минуло,

Щоб ніхто не взнав як звали - але пам’ятали,

Хай не знають все про мене, може полегшає,

Бо як взнають - то у храмі, будуть малювати.     

 

Не тікав я від роботи, все ж робив як треба,

Із натхненням працював, так як книжка пише,

Тільки не зібрав скарбів - все моє з собою,

А кому замало сталось - хай собі збирає.

 

Час від часу серце йокне, як зозулька з лісу,

І рахую, скільки ж то мені, залишилось жити,

А воно, хоч  і з рубцями, бється без упину,

Ще багато удовиці, треба накувати...



1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 2.5
Перегляди 662
Коментарі 2
Дата надходження 02-03-2011
Дата створення 01.03.2011

Пошук на сайті

Що маємо