Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого

Ярослава Музика. Життя без початку і кінця


Ріпко О.

Найдобірніша рима до Вашого імені - слава,
Ярославо Музико. Як музика, слава
Дзвенить.
Так, я бачив цю жінку.
Спокійна, хупава, ласкава,
Ніби парка, що пряла
життя свого власного нить...
...Сива жінка в руках переважує
роки, мов згарди,
не ховає до скрині,
нічого собі не хова...

Р.Лубківський. Відвідини Ярослави Музики

Ярослава Музика належить до митців, чия творча доля багато ширша рамок біографії. Однак останній поріг переступила не так слава, як її справа. Шлях художниці в мистецтві був довгим. Він поєднав 1920-1930 роки, коли складалися митець і особистість, з післявоєнними десятиліттями - майже до нашого сьогодення. На її формуванні відбилися обставини суспільного життя Галичини періоду тимчасової окупації її панською Польщею, громадянські поривання до збереження й розвитку національної культури, що народжувалися в середовищі галицької інтелігенції, починаючи від Івана Труша та Олени Кульчицької. Художницею керували не просто естетична потреба, творчий інстинкт, прагнення самовираження. Рушійні сили діяльності були значно потужніші, пов'язані з психікою, темпераментом, долею митця. Стимулом творчості завжди була любов до свого народу і почуття морального обов'язку перед ним. Саме він змушував самотужки (а в нашому розумінні Музика була самоуком) опановувати художній метод і творити саму себе. Можливо, вільна від авторитету вчителя, часом витрачаючи безліч зусиль на відкриття відомих істин, Музика й здобула свій гарт і, зрештою, неповторне мистецьке обличчя.
Ім'я Ярослави Музики завжди називають у числі перших, говорячи про львівську радянську живописну й графічну школи. Та Музика як діяч культури XX століття була художницею різноманітного й широкого діапазону. Нею створено понад дві тисячі творів живопису, графіки, мозаїки, прикладного мистецтва, відроджена й розроблена стародавня народна техніка малювання на склі, розвинута технологія гарячої емалі. Сотні мініатюр з емалі такого високого художнього рівня, що досить вже їх, аби зайняти помітне місце в українській художній культурі. Шістнадцять видів мистецтва, двадцять дві техніки можна нарахувати в доробку художниці, а є ще літературні спроби, реставраційна робота в музеї, збирання колекцій, накопичення й упорядкування архівів.
Така широта зацікавлень здавалась би простим рукоділлям, загрожувала б дилетантством, якби не висока професіональність і постійна потреба удосконалення, на які дилетант не здатний.
На початку творчого життя кожний художник переживає складний етап вибору шляху в мистецтві. Музика ніби вирішила йти всіма шляхами відразу, реалізуючи всі різнобічні здібності. Згодом це стало провідною рисою творчості. Мистецтво Я.Музики йде пліч-о-пліч з наукою у використанні нових і в новаторському застосуванні давніх матеріалів. Розкриваючи пластичні властивості напівзабутих технік, художниця експериментує, шукає їх сучасного звучання, близького її способу мислення. Новаторство не відкидає традицій - воно в органічному поєднанні давнього й нового.
Притаманний художниці універсалізм зумовив збагачення одного виду мистецтва якостями іншого. Дивовижна винахідливість зроджувалася від уміння бачити природу і брати від. неї не лише сюжети, а й матеріал для творчості. Квіти й трави, каміння й віск, скло й пісок, мушлі й пір'я, дерев'яна та металева стружки у руках художниці, завдяки своїй фактурі, полиску, кольору, пластичним властивостям, раптом оживали для мистецтва. Це був природний дар, і Музика володіла ним досконало. Усіма помислами вона прагнула відкриття, ніби усвідомлюючи в ньому свою місію, своє місце в художньому процесі. І в цьому відбилися як самобутність митця, так і час, що його породив.
Ярослава Стефанович народилася 10 січня 1894 року (точна дата народження стала відомою лише тепер) в селі Залісцях на Тернопільщині, і рідна сторона закарбувалася в пам'яті красою сонячних пейзажів біля тихого ставу, образами народних пісень і казок. Семи років приїхала вона до Львова, де мешкав батько, юрист Лев Стефанович. З рукопису "Моя біографія" знаємо: батько й дід, художник-самоук, що розписував церкви з Корнилом Устияновичем, зауважували її обдарованість. Та батько сам усе життя шукав заробітку і помер дуже рано. А тих грошей, що лишив, не вистачило б навіть для одного курсу університету, про який вона мріяла.
Перші, ще учнівські, роботи належать до 1910-1911 років, тобто 16-річній дівчині. Серйозні заняття рисунком і живописом припадають на 20-ті роки, хоч, за власним визнанням художниці, відвідування нею в цей час "вільної академії" С.Батовського дало небагато.
Вже тоді Ярослава Музика стала на шлях засвоєння давніх мистецьких форм, а потім знову повернулася до них в останній період життя на новому, якісно іншому етапі творчості. На початку своєї діяльності, у час становлення мистецького світогляду, вона не була на цьому шляху самотньою. Такий напрям був притаманний пластичному духові часу і проявився в художніх пошуках і здобутках різних країн.
Різні мистецькі враження, схрещені з пантеїстичною любов'ю до природи, пройшли крізь горнило активної думки й сформували основні моральні принципи мистецтва, його філософсько-етичну концепцію. Завдяки їй Музика була надзвичайно суворою до себе, безкомпромісною до несмаку, фальші, форсованого почуття.
Перша виставка, на якій дебютувала батіком, - у двадцяти дев'ятирічному віці. Як на сучасний вимір - визрівання митця відбувалося надто повільно. Вона вчилася сама. Вивчала мови, щоб читати книжки з історії та технології мистецтва, зрисовувала з репродукцій сотні зразків світового живопису. Жоден учбовий заклад не міг дати таких усвідомлених знань, як потужна потреба самовдосконалення.
Тож не дивно, що 1928 року, ставши реставратором Національного музею (нині Львівський музей українського мистецтва), вона на кілька місяців виїжджає на навчання до Москви, у Центральні державні реставраційні майстерні, якими керував І.Грабар. А звідти - до Новгорода й Пскова, побачити на власні очі давньоруські фрески. Поїздка до Радянського Союзу була не таким простим вчинком на ті часи.
Згодом, 1935 року, Музика побувала в Західній Європі. В Парижі недовго, теж кілька місяців, брала уроки в приватній студії. На два тижні заїжджала до Італії, до своєї тітки Соломії Крушельницької. Жадібно оглядала музеї, виставки, нотуючи свої враження в численних виставочних проспектах та щоденниках. Це теж був час напруженого навчання.
Потреба громадської корисності в кінці 20-х років народила ідею, подібну до тих, що виникали тоді повсюдно, - утворення організації АНУМ - Асоціації незалежних українських митців. Група ентузіастів - Ярослава Музика, Павло Ковжун, Михайло Осінчук - з допомогою викладача мікробіології Максима Музики, чоловіка Ярослави Львівни, виклопотала на це право. В плани організації входили консолідація розсіяних по Європі українських художників, виховання заангажованого мистецтвом середовища через виставки та видання журналу. Товариство розгорнуло активну діяльність, гуртуючи навколо себе кращі творчі сили, серед яких були Олена Кульчицька, Осип Сорохтей, Микола Бутович, Роман Сельський. АНУМ, наскільки було можливо, налагодила зв'язки з художниками Радянської України: у її виставках брали участь Василь Касіян, Василь Кричевський, Анатоль Петрицький, Олекса Усачов, Ольга Сахновська та інші. Експонувалися також твори відомих західноєвропейських живописців: Андре Дерена, Пабло Пікассо, Джіно Северіні, Маріо Тоціі. Кошти для виставочної та видавничої роботи були вкрай обмежені, вони складалися із внесків самих членів об'єднання, прибутків від друкування реклами. Та в умовах національного й соціального утисків навіть така діяльність мала велике громадське значення. Досить сказати, що АНУМ видала перші в західних землях України мистецькі книжки та каталоги рідною мовою про Олену Кульчицьку, Ольгу Сахновську, Миколу Глущенка, Олексу Грищенка, Михайла Андрієнка-Нечитайла...
На виставках АНУМ у Львові, Празі, Берліні, Римі, Варшаві експонувалися різноманітні твори Музики. В них - початки художніх відкриттів, які стали справою її життя. Першим графічним аркушем, що сповістив про народження видатного майстра, був чорно-білий дереворит "Коні" (1932) - образ не споглядально-покірний, а темпераментний і символічний. У ньому відбився експресіонізм, що володів тоді європейською художньою аудиторією.
До того ж часу належить захоплення гарячою емаллю. Емальєрство - давня техніка, яку в перші декади XX століття почали відновлювати львівські майстри. Кілька творів у 1905-1910 роках належать Олені Кульчицькій, в 1920-х роках у Львові емалями з успіхом займалася Марія Дольницька. Вона познайомила Музику з інструментом і основними методами нелегкої технології.
Вже в ті роки Музика зробилася запопадливим колекціонером. Першу її збірку становили народні мальовидла на склі, якими прикрашалися сільські церкви та хати. Вони надавали й убогій оселі радісної краси й затишку. Скло змушувало барви сяяти, а підкладна фольга підсилювала ефект.
Дослідивши склад казеїнових фарб, Музика перша з професіональних майстрів застосовує цю техніку. В грудні 1935 року вона виступає на груповій виставці з великим доробком підскляних мальовок, і тогочасна преса оцінює їх високо.
Колекції народного мистецтва накопичуються повільно, але невпинно. В майстерні художницю оточують гуцульські кахлі, керамічний посуд, вироби з шкіри та металу, дерев'яні свічники-трійці, дитячі забавки з різних країв. Вони створюють тут особливий моральний клімат. Художній фольклор став для Музики своєрідним каталізатором, критерієм щирості й самобутності у власній праці. Протягом життя вчилася художниця у народного мистецтва й природи, опановуючи велику таємницю вічного руху, безмежного формотворення.
У щоденниках художниці думки свої й чужі, занотовані для пам'яті спостереження, висновки, те, що писалося тільки для себе. Глибокий, складний світ. Тут відбиваються зародження образів, муки й радощі творчості, гіркота невдач, нерозуміння, втома й нове натхнення. Щоденники - звичайні товсті зошити, розпухлі від закладок, потерті від ужитку, до кінця списані характерним розгонистим почерком. Ось "відповідь на питання, які ви любите пейзажі? Я не даю переваги жодній країні. Адорую (обожнюю, поклоняюсь.- О.Р.) село, леваду. Когут, який заповідає світанок, робітник, орач під безмірним небом пхає плуг..."
Вимоглива до себе, Музика не раз "вибраковувала" свої роботи, а тоді не виставляла й не показувала нікому. Ховала якнайдалі - за скриню, за шафу. Може, мала намір до них повернутися, але ніколи цього не робила. Дотримувалась правила, що краще сказати один раз, ніж сто разів казати.
Творчий шлях Ярослави Музики умовно поділяється на три періоди, останній з яких, 60-ті-70-ті роки, був часом найбільшої духовної зрілості, глибини й досконалості.
Повне оволодіння мистецтвом емалі дає змогу відтворювати в цій техніці всі живописні жанри, включаючи навіть портрет; її портрети Тараса Шевченка та Лесі Українки набрали вигляду коштовності. Фізична "безсмертність" платівок з емалі, емоційна напруженість, підсилена декоративність, активне приваблення людського ока в свій внутрішній простір, урочиста святковість - ті риси, які необхідно було зрозуміти, щоб визначити їхні тематичні межі. Обрані Музикою сюжети стали напрочуд значущими, позбавленими випадковості. ("У розкопках під Києвом знайдено прилади для емалі XIII ст.", - читаємо інший запис зі щоденника). Народні пісні й легенди з огляду на свою епічність виявилися адекватними емальєрній техніці. Такими стали "Гуцульські народні повір'я". Фантастичні образи серії звучать палко, яскраво, розкуто. Гуцульська демонологія давно привертала увагу художниці, що записувала повір'я про магічну силу трав і коренів, про добрі й злі сили, які супроводжують людину й творять свою волю над її життям. Музика по-своєму зобразила цілий сонм нестрашних і незлих у неї персонажів: "Мольфар", "Арідник", "Чугайстер", "Відьма й упир". У них перемагає гумор художниці, містичним є лише блиск емалей.
Інший за характером цикл на теми творів Шевченка. Поетичні образи, то елегійні, то пристрасні, трагічні, вимагали тонкої, вишуканої колористичної гами, плинних ритмів, відповідних природній, народно-наспівній мові Шевченкових творів. Такі "Плач Ярославни", "Лілея", "Катерина", "Петрусь", "Перебендя".
До числа новацій належать мініатюри, виконані продряпуванням на золотій амальгамі скла-сграфіто. Знову художниця взялася за батік, виготовляючи його гарячим способом, як давні майстри.
Поряд з невеликими Музика задумує монументальні за розміром роботи. Із шматочків старих тканин майстриня вишиває за зразком древніх плащаниць величезне панно-аплікацію "В'їзд Богдана Хмельницького в Київ".
У мозаїчних роботах останнього десятиліття теж видно звернення до традицій, та вартість такого твору як "Княгиня Ольга" не у відродженні "прямого набору" старовинної венеціанської смальти. Вона - в асоціативності пластичного обрису Ольги з типом Матері-заступниці, зокрема, з Орантою Софії Київської. Техніка ж тільки уособлює вічність героїчної теми. Виконана в пізніші роки життя, а отже, й виношена, мудро обдумана, "Княгиня Ольга" є одним з центральних, програмних творів художниці.
У третій період постали й "підсумкові" твори олійного живопису. Зазнав еволюції жанр портрета. Власне, він перестає бути портретом, втрачаючи конкретне ім'я зображуваного, робиться концентрацією самої сутності образу - "Портрет слюсаря", "Беатріче", "Жінка". Два останні набувають узагальненого, філософського змісту.
"Беатріче", невловиме споріднена з Матіссом і Модільяні, "покладена на музику" готичної фрески, перетворюється в одвічну ідею жіночності, сили жіночого духу. І звучить вона цілком сучасно.
Працюючи над "Жінкою" в старовинній техніці енкаустики, Музика синтезує давньоруську символіку, мотиви Ренесансу і, напевно, риси своїх улюблених Лесі та Соломії (може, навіть, і власні). Образ також сприймається через призму XX століття У цих творах Музика немов розкриває кінцеву мету творчості, показує її неперехідні, вічні цінності, до розуміння яких прийшла внаслідок довгих шукань.
Наприкінці життя виконані Музикою й кращі графічні речі. Взагалі, графічний доробок найбільш відомий і великий-в ньому понад 350 естампів, кілька десятків монотипій та рисунків, листівки, екслібриси. Серія "Символи Сковороди", створена за рік до смерті, в 1972 році, визнана винятковим явищем в українській радянській графіці. Музика не ілюструє, вона підкреслює гуманістичні ідеї, властиві поглядам видатного українського філософа. Образи повного й порожнього колосків, яблуні, знесиленої під тягарем яблук, змії-кола без початку й кінця, знаку життя, - то, власне, символи народної мудрості. Специфічна пластична мова - графічний лаконізм, центричність композицій, елементи первісних орнаментів - породжують довершену простоту й монументальну наповненість форм, строгу мудрість життєвої концепції.
Немає сумніву, що аркуш "Нарцис", побудований на кардинальному принципі філософсько-етичного вчення Г. Сковороди "пізнай себе", є і сповіддю Я. Музики й одночасно її заповітом митцям-побратимам. Адже аркуш закомпонований в рамку-палітру. Музика, яка все життя з незрівняною вимогливістю "творила себе" як митця, як людину, мала право на такий глибокий і повчальний заповіт.
Тендітна жінка з великими очима, що освітлювали обличчя красою інтелекту, печаллю мудрості прожитого життя, сповненого внутрішньої боротьби, прагнення досконалості й гармонії, - Ярослава Львівна Музика мало говорила про себе. Та люди, і насамперед митці, відчували її гарячий інтерес до своєї роботи. В сімдесятишестирічному віці Музика їздила Москви оглянути виставку Ван Гога, а вернісаж львівських колег відвідувала до останнього порога життя.
Він наступив, здавалося, зненацька. Та ні - Ярослава Львівна готувалася до нього свідомо, з притаманною їй гідністю: в день її смерті, 23 листопада, стало відомо, що свою творчу спадщину, величезну колекцію народного та професіонального мистецтва й архіви художниця заповіла Львівській картинній галереї - все віддала народові. Був утворений тоді "персональний фонд" художниці, а її архіви з матеріалів мистецького життя Львова за п'ятдесят років, вартість яких годі переоцінити, започаткували музей-архів львівських митців, що від того часу збирає галерея.
Після посмертної виставки художниці (1984) почали з'являтися на львівських вернісажах нові твори підскляного живопису, станкові мозаїчні роботи. Отож справа Ярослави Музики продовжує жити.

ж. Наука і культура. Вип. 21. К., 1987 р. с. 422-431

-------------------------------------------------------------------------------

Джерело:
Меморіал
http://memorial.org.ua/education/draw/16/k1.htm

-------------------------------------------------------------------------------

 

ЯРОСЛАВА МУЗИКА (1894 - 1973)

Український живописець, графік та майстер декоративно-прикладного мистецтва Ярослава Музика народилася 10 січня 1894 р. в містечку Залізці, нині - Зборівського району.

Ярослава Музика отримала прекрасне виховання. Ще підлітком переїхала з батьками до Львова, де вчилася у художній студії С. Батовського. Працюючи у Національному музеї, опанувала фах реставратора темперного живопису. У 1930 р. Я. Музика (разом з П. Ковжуном, М. Осінчуком та С. Гординським) стала засновником Асоціації Незалежних Українських Митців. Брала участь у 70 виставках. Її персональна виставка 1968 р. показала всім великий талант майстра.

Живопис, у тому числі на склі, мозаїка, графіка, емаль, карбування, килимарство - це ще не всі галузі та жанри образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва, в яких сказала своє слово Я. Музика.

Кращі роботи живопису: “Старий з бородою” (1923), “Пейзаж з місяцем” (1935), “Михайло Рудницький” (1936), “Леся Українка” (1959), “Микола Федюк” (1964). Живопис на склі: “Пастушка” (1966), “Анна Ярославна” (1967). Мозаїка: “Зустріч Довбуша з Дзвінкою”, “Княгиня Ольга”. Графічні роботи: “Товариш” (1932-1965), “Шевченко” (1961-1964), “Символи Сковороди” (1969). Численні окремі роботи: “Коні"(1933), екслібриси. Серед емалей - цикл “Народні повір’я" (1965 - 1966), “Жінки із Заліщиків” (1938).

Мистецтво Я. Музики займає виняткове місце. Як писав В. Ласовський: “В її творчості збігаються і в гармонійному поєднанні вивершуються праві і ліві тенденції талановитої й численної когорти тогочасних образотворців, які за два десятки років поставили західноукраїнське мистецтво своїм поземом і своїми своєрідностями на рівні культурної нації західного світу”.

Великий вклад до скарбниці нашої культури Я. Музика зробила своєю збиральницькою діяльністю. У збірці художниці тисячі предметів народного мистецтва, особливо з Карпат. Запам’ятався її вислів: “Народна творчість - не шкаралупа, а дзеркало правди”.

Померла Я. Музика у Львові 24 листопада 1973 року.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

Герета І. Художники Тернопільщини кінця ХІХ - ХХ ст. Ярослава Музика //Тернопіль. - 1994. - № 2 - 3. - С. 9 - 10.

Герета І. Ярослава Музика: До 100-річчя від дня народження //Тернопіль вечірній. - 1994. - 19 січ.

Гулько Я. До вершин мистецтва - через сибірську Голгофу: (В обл. краєзнав. музеї відкрито виставку художниці Я. Музики) //Тернопіль вечірній. - 1994. - 12 лют.

Дуда І. Тернопільщина мистецька: (Біограф. відомості про художницю і культурного діяча Я. Музику) //Свобода. - 1992. - 7 трав. - С. 6.

Ласовський В. Ярослава Музика - символ своєї долі //Образотворче мистецтво. - 1992. - № 3. - С. 17 - 19.

Медведик П. Творчий і людський подвиг художниці: До 100-річчя з дня народження Я. Музики //Русалка Дністрова. - 1994. - № 3.

Олтар скорботи: (Музика (дівоче прізвище Стефанович) Ярослава Львівна /Публікація І. Верби, В. Юткіна) //Київська старовина. - 1995. - № 6. - С. 96 - 97. - (фонд Мартиролог України).

Ріпко О. Боротьба за життя йшла єдиною і найвищою зброєю - мистецтвом: (Про Я. Музику) //Західна Україна. - 1994. - № 6. - С. 4.

Стецько В. Доля Ярослави Музики //Образотворче мистецтво. - 1995. - № 1. - С. 6 -7.

Ярослава Музика (1894 - 1974) //Лупій Г. Львівський історико-культурний музей-заповідник ”Личаківський цвинтар”: Путівник. - Львів, 1996. - С. 262 - 268.

* * *

Музика Ярослава Львівна (10. 01. 1894 - 24. 11. 1973) - укр. живописець і графік //Митці України: Енииклопед. довідник. - К., 1992. - С. 412.

Музика Ярослава Львівна (10. 01. 1894 - 24. 11. 1973) - живописець, графік, колекціонер і майстер прикладного ужиткового мистецтва //Медведик П. Літературно-мистецька та наукова Зборівщина: Словник біографій визначних людей. - Тернопіль, 1998. - С. 183 - 184.

----------------------------------------------------------------------------

Джерело:
Тернопільська обласна бібліотека для молоді
http://www.yl.edu.te.ua

 

 

----------------------------------------------------------------------------

Деякі з творів Ярослави Музики

1 2

3 4

5 6

--------------------------------------------------------------------------

Джерело:
Меморіал
http://memorial.org.ua

 

 

Пошук на сайті

Що маємо