Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого

Храм Миколи-чудотворця на воді


Це перший в Україні храм на воді і четвертий на Подолі храм на честь шанованого в народі святого Миколи Чудотворця. Із середньовічних часів тут існують церкви Миколи Доброго, Миколи Набережного та Миколи Притиска. Святий Миколай вважається покровителем усіх моряків, тому церква неначе виростає з вод Дніпра.

церква Миколи Чудотворця на воді

Церква Миколи Чудотворця на воді

церква Миколи Чудотворця на воді

За гарної погоди це місцина з просто чудовою атмосферою. Плюскіт води прямо під ногами, свіже повітря, блиск сонця на бані створюють піднесено-романтичний настрій.

 

Церкву побудовано творчею архітектурною майстернею "Ю.Лосницький"

Споруда розміщується в акваторії р.Дніпро на основі у вигляді круглої плити на шпунтових палях, з набережною з”єднується пішохідним містком. Каплиця хрестова у плані, з однією банею на восьмигранному світловому барабані. З чотирьох боків фасади прикрашені фігурними фронтонами з хрещатими вікнами. Гілки хреста плану понижені та перекриті напівбанями.
Автори проекту Юрій Лосицький та Олена Мирошніченко.

Місцезнаходження:
неподалік м. Поштова площа

Джерело:
http://www.tam.ukma.kiev.ua/

---------------------------------------------------------

Пристань пам’яті і віри
Храм на водах в ім’я святителя Миколая чудотворця є одночасно місцем і Богослужіння, і вшанування загиблих річковиків й моряків

“Слава Святій і Єдиносущній Трійці...” — лунає голос священика під склепінням, і розпочинається вечірнє Богослужіння у храмі на водах в ім’я святителя Миколая чудотворця — найшанованішого святого в нашій країні, молитвами якого спасаються віруючі на суші і на воді, у в’язницях і лікарнях... Адже він завжди з нами і допомагає кожній родині й кожній людині, яка його кличе. Про церкву в акваторії Дніпра та її унікальність, чим прославився святитель Миколай та які храми на його честь є і були в Києві, розповідає настоятель ієрей Сергій ДОРОХОВ.

Ідея створення першого в Україні та Європі храму на воді виникла у Миколи Славова, колишнього президента компанії “Укррічфлот”, яку він милістю Божою незадовго до смерті встиг втілити в життя.

Влітку 2003-го неподалік від річкового вокзалу було розчищене й укріплене дно на місці будівництва, а 19 грудня того ж року Блаженніший Митрополит Володимир заклав пам’ятну капсулу в основання майбутнього храму. Неймовірно швидко зростала споруда: у травні наступного року на бані встановили хрест, а саму церкву освятили 7 липня 2004-го у день Різдва Іоанна Предтечі Митрополитом Київським і всієї України Блаженнішим Володимиром.

У цій унікальній за архітектурою й технічними особливостями церкві здійснюються служби Божі й Таїнства, ті ж, хто вирушає у далеку водну подорож — і члени екіпажів, і просто пасажири, — можуть отримати тут благословення. Щоб потрапити у храм, треба перейти через 15-метровий місток. Церква має башточку й стрілчасті вікна, увінчана маківкою зі сталі, вкритої нітритом титану, що створює ефект позолоти. Будівля симетрична, з кожної сторони до того ж є по віконцю у формі хреста. Усередині — золочений вівтар із зображенням святих. Є тут стародавня ікона святителя Миколая чудотворця з часткою мощей, подарована Митрополитом Володимиром. Помолившись перед цим святим образам з вірою і надією, багато хто отримує допомогу й розраду, а щонеділі тут читають акафіст Миколаю чудотворцю. Чимало у храмі й інших шанованих ікон, особливе місце серед них посідає досить рідкісний образ Богородиці “Додавання розуму”, перед яким моляться й одержують допомогу учні та студенти, а напередодні навчального року здійснюється молебень.

До того ж цей храм на водах є пам’ятником усім нашим морякам й річковикам, що загибли. На зовнішній стіні церкви — меморіальна дошка, встановлена “Товариством ветеранів розвідки ВМФ” після панахиди у день 50-річчя трагічної загибелі лінкора “Новоросійськ”. Тут увіковічнено імена киян, які гідно служили і загинули на цьому кораблі. Вічна їм пам’ять.

* * *

Певно, немає у нас жодного християнського дому, де не було б на стіні образа святителя Миколая; немає душі, що не горнеться до захисника Істини. Відтоді, як жив Миколай чудотворець на землі минуло сімнадцять століть, та незважаючи на невпинний плин часу, він і нині для всіх живий: він чує прохання людські й дарованою йому благодаттю Божою не тільки виконує їх, а й випереджає. У своєму Слові щодо цього святого Блаженніший Митрополит Володимир сказав: “Святитель Миколай — один із небагатьох святих Церкви Христової, якого вшановують не лише православні люди, але й всі християни і навіть нехристияни. Це дуже показово, оскільки до порожнього колодязя за водою ніхто не піде. Кожен із нас хоча б раз у житті звертався за допомогою до святителя Миколая й отримував її. Про це свідчить велика кількість храмів на честь святителя Миколая на теренах нашої землі. Саме ім’я — Миколай — одне з найбільш поширених у нашому народі. Це свідчить про бажання батьків мати саме святителя Миколая небесним покровителем для своїх синів”.

На нашу землю культ святого Миколая прийшов разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя на могилі Аскольда було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала дружина князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати преподобного Феодосія Печерського. В енциклопедії Україно-знавства про почитання чудотворця йдеться: “У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали із собою образ Миколая... У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як “О хто, хто Миколая любить...”

В Україні завжди було і є багато церков на честь святого Миколая, і, звісно, особливо у Києві. Деякі з них давні, проте нині відбуваються у них Богослужіння, як от: церква на Аскольдовій могилі — зведена й освячена 1810-го року, знищена у 1936-му, відновлена 1998 року; дзвіниця церкви Миколи Доброго — зведена і перебудована у XVIII столітті, у 1992 році в ній облаштували вівтар і освятили, як храм; церква Миколи Притиска — зведена 1631 року, її історія тісно пов’язана з ім’ям Дмитрія Ростовського (Туптала), у 1950-му тут був склад, відновлено служби у 1990 році; храм Миколи Набережного — за народними переказами побудований ще в ІХ столітті, та письмові джерела свідчать, що з XVI століття тут існувала дерев’яна церква, згодом вона згоріла, на початку 1772 року почали зведення нового храму (архітектор — Іван Григорович-Барський), освятили у 1812 році, а у 1992 році знову набула статусу діючої... Є в нашому місті й сучасні храми на честь святителя Миколая: на Лісовому масиві; при 17-й лікарні Печерського району; домова церква у Новобіличах; у прийомнику-розподілювачі МВС Києва... Та, на превеликий жаль, багато церков, пов’язаних зі святителем Миколаєм, знищено в роки войовничого атеїзму: святителя Миколая (хрестова) Михайлівського Золотоверхого монастиря знищена у 30-ті роки ХХ століття; Миколая Доброго — відома з XVI століття, зруйнована у 1935-му, зберіглася лише дзвіниця; Нікольсько-пустинний монастир — відомий з XV століття, знаходився неподалік сучасної площі Слави, знищено у 1930-60-ті; Воєнно-Микольський собор (народна назва Великий Миколай, аби відрізняти від “Малого Миколая” — Слупського) — збудований у 1690—1694 роках, розташовувався південніше теперішньої площі Слави, знищений 1934 року; Трапезна Нікольського монастиря — пам’ятка архітектури кінця XVII століття, розібрана на початку 60-х, знаходилась на місці колишнього Палацу піонерів; Передмостова часовня святителя Миколая — зведена наприкінці ХІХ століття на перетині Набережного шосе і Миколаївського (Дніпровського) узвозу, знесена у 1925-му; Миколая Слупського (Малий Миколай) — обидві народні назви відносяться до храму, спорудженого у 1715 році на місці стовпової часовні — Слупа, на “Винограді” Микольського монастиря, зруйнована у 30-ті роки, стояла на нинішній вулиці Січневого повстання... Доречно згадати окремо про часовню Товариства спасіння на водах, що існувала з 1900 до 1930-х років. Знаходилась вона поряд з південним крилом сьогоденного Річкового вокзалу, була облаштована тут й невеличкий майданчик на схилі від Поштової площі до берега Дніпра, а навкруги був сквер. Певно, тут річковики теж зверталися за допомогою до свого захисника, як тепер звертаються у храмі на водах в ім’я святителя Миколая чудотворця й інших церквах.

Надія КОРНЕЛЮК “Хрещатик”

--------------------------------------------------------

Джерело:
Хрещатик
http://www.kreschatic.kiev.ua/ru/2915/art/33888.html

 

Пошук на сайті

Що маємо